Втечу в траву з вистави театру -
В степах стовпи валяють шерсть.
Хмаринок дощових ескадру
Еол веде до перехресть
Світів незвіданих...причинних,
В гіркому присмаку олив,
Де двері в рай нам затулив
Господь за сльози безневинних...
__________________________
Небіж заморський, малюй
Сірою фарбою горе! -
Знов полігамний Ламех
Дражнить всесвітню весну.
Не вимагаю в бажань
Хтивих підкорення моря -
Хай вже блакитна печаль
В губи цілує Десну…
В ніч середини зими
В храмі акрид обважнілих
Гарний , як янгол , герой
Знов загубив макінтош.
Чи прощебечуть пташки
Пісню фригійську сивіли,
Вранці з семи до восьми
Вовні дірявих холош?
Бунт золотого шитва
Може за крок до інвенцій.
Галас духовних калік
Б’ється об лоб божества.
Не вимагаю в життя
Хтивих свідомих інтенцій
Там, де нам стелить рушник
Шлях у німе забуття…
Це мій тягар дитинства)))- ріс у степу, там крім ховрашків та коників, тарантулів та бабок , змій та канюків мало кого зустрінеш. Коники - то гарні співбесідники.
ні) - він просто гарний
коли нас дітей вчили живопису ( художник професійний з Іркутську до речі) - то він завжди нам блюзи ставив!!! Не "взвєйтєсь кастрамі!" - а таку собі музику... музику життя