Груші солодкі, як мед,
Ми поміж листя зривали.
Знати б тоді наперед...
Ми ж свого щастя не знали.
Нам дарувала цю мить
Осінь, немов королева.
Я ще не вміла любить,
Юна, довірлива Єва...
Змій не дрімає, не спить,
Яблучко манить червоне...
Серце іще не болить,
Але душа вже холоне...
Скільки існує цей світ,
Все відбувається знову.
Сотні і тисячі літ -
Мед і отрута любові.
Холодно стало садам,
Першим морозом накрило.
Де ти, мій юний Адам?
Де твої арфи і крила?
... Листям опалим іду,
Яблуні й груші - молодші...
Може, ще грушку знайду,
Спогади стануть солодші...
