Та ніч була якась така безкрая,
Здавалось, вічно буде сиза тьма.
Мені в душі не вистачало раю,
Мов серед літа почалась зима.
І вже мені хотілося тікати
Світ за очі, подалі, у світи.
Від холоду і стін чужої хати,
В ній затишку ніколи не знайти.
Якщо отак - то краще в чистім полі,
Де місяць із за хмари визира...
Мене чекають верби і тополі,
А думка б'ється пташкою - пора!
.... Тому, хто йде, підкориться дорога,
Хоч серце і калатає, мов дзвін.
Найперші кроки - це вже перемога!
Життя - це воля і бажання змін.
