На краю села в долині
Зовсім близько біля лісу
Красувалася калина,
Мов гулять дівчина вийшла.
Килимом трава зелена
Їй під ноги простелилась
Навесні, мов наречена
Біло так та світ дивилась.
Осипались пелюсточки
До землі, немов сніжинки,
З неба усміхалось сонце,
Грілася під ним все літо.
Красень-вересень нагрянув -
Зашарілась, збагряніла,
Мабуть в нього закохалась,
Лиш зізнатись не зуміла.
Жовтень ще додав багрянцю
Ягідкам маленьким й листю,
Запросив її до танцю,
Гарне дарував намисто.
Згори падав сніг лапатий,
Як прийшла зима сувора.
А калинонька чекати
Весну буде в гості знову.
Чудово!
