Візьми мене у ті краї,
Де попіл, дим, і все горить,
Де уночі не спиться всім:
У кожного своє болить.
Побачитись хоча б на мить,
Щоби в обіймах розцвісти
Трояндою сміливою,
Коханою, щасливою.
Не відмовляй, дозволь прийти
Туди, де ти, де поруч ти,
Не наяву, хоча б уві сні
Гармат заткнути голоси.
Прибрати втому із повік,
Солоний поцілунком стерти піт,
Угамувати біль мозольних рук,
Утамувати спрагу від розлук...
Нехай усі нові стежки,
Що ти втоптав за ці роки,
Тебе додому приведуть
Й колючим терням заростуть.
