1.
Я захлинався у виру новин.
пливли вони у простір жовто-синій
Видовищами болісних картин,
з розстріляного тіла України.
А Сонечко, що гріло нас завжди,
повільно зникло за хребет руїни.
Я так благав, я так волав, — "не йди!"
Зігрій, та зцілюй вільне серце України!
Пр.
Тримайте стрій, це наш останній бій!
Потрібно битись, нема часу журитись.
Щасливий жити на цій землі святій,
Щоби у вічності тут знову народитись.
2.
В пророцтва ми не вірили мольфар.
Розп'ятий вкотре праведник та вчитель.
На троні темряви сидить пихатий цар.
Він людство відправляє на загибель.
Вогнем опалена свята твоя земля.
Невинна стогне під чоботами ката.
А десь під час сирени немовля
в холодній хаті колихає мати.
Пр.
Тримайте стрій, це наш останній бій!
Потрібно битись, нема часу журитись.
Щасливий жити на цій землі святій,
Щоби у вічності тут знову народитись.
3.
Останній бій обличчя обпече.
Сміливі та хоробрі побратими
Підставлять і тобі тверде плече,
Йти до кінця, та залишатись з ними.
Фарбує небо у бліду блакить
твій чистий ранок без сирен гудіння.
Відчує всесвіт як душа тремтить,
Як прагне миру, щастя та спасіння.
Пр.
Тримайте стрій, це наш останній бій!
Потрібно битись, нема часу журитись.
Щасливий жити на цій землі святій,
Щоби у вічності тут знову народитись.
4.
Вогонь війни обпалить небосхил,
Червоно-чорним розфарбує схили,
Де вітер злий зірве покров з могил,
Розстріляного тіла України.
Тут людяність й духовність оживуть
На згарищах зруйнованих імперій,
А деспотів нащадки проклянуть,
Зітруть у пил історії містерій.
Пр.
Тримайте стрій, це наш останній бій!
Потрібно битись, нема часу журитись.
Щасливий жити на цій землі святій,
Щоби у вічності тут знову народитись.
