Трапляється так нечасто
На грішній землі під небом:
У пам’яті зо́всім згасло
Усе, що було́ до тебе.
«Учора» не існувало,
Клянуся тобі, це правда!
І хочеться, щоб ти знала:
Без тебе не бачу «завтра».
І ба́йдуже, як там бу́де,
Що зможу знайти, що втрачу,
І що теревенять люди…
Без тебе життя не бачу!
Нехай навкруги́ безодня,
Нехай майбуття́ в тумані –
Взаємно ми у «сьогодні»
Закохані і жадані!
Навіки я полонений
Цілунку твого причастям.
Лишайся до «завтра» в мене,
Моє незбагненне Щастя!
Лютий 2025 року
Чарівно 
