Ой ти, весно гарна-красна,
Розпускай свій пишний цвіт.
Хай краса твоя прекрасна
Прикрашає цілий світ.
Хай усе цвіте, буяє
Попід сонечком палким
І людей всіх звеселяє,
Що також живуть під ним.
Хай ростуть на полі квіти
Пишнобарвні й запашні,
А із ними також діти
Наяву, а не у сні.
Хай течуть озера, ріки
І моря у дальню путь*,
Темні почуття навіки
Хай із серця віднесуть.
Замість них же хай пресвітлі
Принесуть всім почуття,
Щоб, мов квітоньки розквітлі,
Ми усе своє життя
Буйно в серці розцвітали
І раділи всі життю,
І назустріч крокували
Щасному лиш майбуттю,
У якому б ми всі жи́ли
Кожну неповторну мить,
А також як слід робили,
Щоб насправді в ньому жить,
Бо лиш працею здобудем
Те, що прагнемо всі ми,
Бо лише із нею будем
Вік щасливими людьми.
Певен я, що кожен знає
Істину цю золоту,
Та чи кожен докладає
Сил, щоб втілить цю мету?
*Путь – заст. Дорога, шлях
Євген Ковальчук, 11. 05. 2021