Поезія моя ,що рветься від душі
Її за гроші не купити.
Вона, як птах ,що рветься в піднебесся
Вона як промінь світла уночі
Коли я пишу ці слова
Я потрапляю в інший світ
В цім світі править добрий цар
І почуття там не товар
-Який всім можна продавати
Їх можна тільки дарувати
Лиш тим хто справді заслужив.
І в цьому світі всі щасливі
Живуть неначе у раю
І гімн в країні починає
Чудова фраза”Я люблю”.
На гербі їх два серця́ –пробитих стрілами Амура
Вони мов символ їхнього життя
На це спирається уся культура
Нема насилля ,криміналу
Не може бути там війни
Немає злих людей там зовсім
Любов панує і лиш ми...
Пришельці із дурного світу
Холодної зими посли
Ми прагнем щастя руйнувати
Але чи вині ми?
У світі де панує лицемірство
Де гроші правлять між людьми
Ми прижились – навчились жити
Ми прагнем гаряче любити,
Але чи є любов у нас?...
На це питання філосовське
не знаю відповіді я
ви скажете мені -„брехня,можливо це ,по справжньому любити ,
Його я знаю вже два дня і хочу з ним усе життя прожити”
Я скажу вам „Живіть щасливо”
Візьму горілки і нап”юсь
Скажу вам друзі мої милі
Я за любов їхню боюсь
А дехто зовсім тихо скаже-„Я зрозумів твої слова,
Любов пішла,її немає і щастя справжнього нема.”
