"Ти бачиш - каже кум мені-
П"ємо, п"ємо і марно...
Зуб рве мені уже днів три,
Хто б видрав, було б гарно!"
Оце так-так, давай, мерщій,
Не дам тобі пропасти!
Ану ж бо рота ти відкрий,
Держися, щоб не впасти.
Не бійся, кажуть, на війні
І не таке терпіли.
Стакан всадив...і все тобі,
Що треба, те й зробили.
Налив я куму ще сто грам,
Змочив щипці в горілці,
Зуб видрав, здивувався сам -
Лежить зуб на тарілці !
Та звісно, не пили ми ще,
Та рота полоскали...
Бо дезінфекція на те,
Щоб рани заживали.
На другий день моя кричить:
"Чортяка, ти вже вмився ?
Сусіди йдуть, аж двір тріщить ..."
Дар лікарський відкрився !
( історія достовірна)
Оценка поэта: 5 Ой, а я все гадала, що під кінець він не того зуба вирве... та ні, кум все-таки молодець... професіонал... от що значить талант від Бога...
A.Kar-Te відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В нас люди самі найталановитіші у світі
Дякую тобі
