Під містом, як під покривалом спить повія,
не віддана нікому.
Лиш холодній стелі,
в котру втупляє погляд.
Тілом цільна й гарна, як богиня
Венера, що спустилась із Олімпу.
Актриса.
Марна фальш.
Душею вже зацвівшая розклалась
Під акомпонемент рук та поцілунків.
Часом дарунків.
Повія.
Для якої світ є, що статевий акт.
Вона краде й фасує по конвертах перламутру
колишнім коханцям, що належали лиш їй,
подихи із присмаком бузку.
Для неї ложе - гра?
Цілунок - то прелюдія?
з-під погляду блакиттю видно море
Вона "навіки" може бути твоя, або твоя...
Твоя "Хелена в ящику"
без рук та ніг.
Твоя любов. Властива власнику потреба.
Вона розклалася на ложі
й час у час чекає,
у шал екстазу, з маски -надцятого коханця
з-під рук пестливих в ритмі джазу
зняти втому, зняти фарбу, зняти фальш.
у шалі спротиву з тобою чи з собою
перемогти. віднайденим ключем спинити час.
Оргазм.
Не як мета, як річ дарована тобі за щирість,
за посмішку, за цінування жінки як богині.
Часом у темних залах галерей,
в сирих провулках, закутках алей
блукає жінка, що за безцінь дарує щастя,
обраним мужчинам в твідОвих піджаках,
рятуючи когось, так забуває власний крах.
В її очах щось сяє...
Наче суміш тіні й конфітюру.
Ще жоден не вгадав.
Вона ніколи не була проста повія,
вона за 9 франків випускала інший світ
з-під їхній втомлених від труднощів життя повік!
26.10.09 полудневе.
