Я бачив очі кольору весни -
В них зелень травня, що росою вмилася,
Ті очі полонили мої сни
І у думках навіки оселилися...
За них колись романтики-поети
Йшли на дуелі і на барикади,
А лицарі, відклавши арбалети,
Про них складали чарівні балади
Я бачив очі кольору лісів –
В них все первинно дике, романтичне…
Здається колір той на сто віків
Мене в спокої більше не залишить…
Я закохався в їхню глибину,
Що сяє блиском тисячі смарагдів,
В їх усмішку – чарівну і дивну –
І вже цьому не можу я зарадить
Я бачив очі, радісні й сумні… -
Зелені зорі і не можу їх забути…
Прошу Тебе: очей не відводи
Хоча б ще мить, щоб міг я в них втонути …
Січень 2004р.
Оценка поэта: 5 Я, як літературний критик, скажу - сильний вірш. Художні засоби, версифікація - немає до чого придертись. Єдине, трохи ритміка збита в останній строфі.
Сергій відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... точніше в останній строці? Не може ж бути все ідеально правильним Дякую за оцінку та коментар
Не може ж бути все ідеально правильним 
Дякую за оцінку та коментар 
(маленьке зауваження, можливо краще: "В усмішку їхню - дивну й чарівну(наголос на останній склад)") 
неперевершено!
