Данилови рекъшоу . не лѣпо есть держати нашее ѡтчинъı крижевникомь тепличемь. рекомъıмь . Соломоничемь . и поидоста на нѣ в силѣ тѧжьцѣ . приаста град. мсца марта старѣишиноу ихъ Броуна ӕша . и во изоимаша . и возъвратисѧ Володимѣръ
Галицько-Волинський літопис
(Іпатіївський список, ХІІІ ст.)
Лати сталеві, гострі списи,
На білих туніках мечі і хрести –
Рицарське військо рушає в похід:
Орден Тевтонський прямує на Схід.
Місто над Бугом – добрий почин –
Штурмом захоплено Дорогичин.
Конрад з Мазовії – тевтонський васал –
Гордий, що руську фортецю здолав.
Древнє Підляшшя – Руська земля:
Віднині це вотчина «війська Христа».
Хай начуваються єретики:
Для них хрестоносці вогонь принесли.
Крові потоки, стогін людський –
Несуть окупанти порядок новий.
Хто захистить православних слов’ян –
Нещасних беззбройних міщан і селян?
Плаче Підляшшя гіркими слізьми:
«Де ви, славетні руські князі?»
Плачуть малеча, старі і жінки –
Ждуть порятунку від руських полків?
Звістка тривожна в Галич летить.
Там на престолі Данило сидить.
Воїн хоробрий і мудрий політик,
Він хрестоносців здатен розбити.
В день березневий лід рве мости –
Стали у полі червлені щити
На землю Підляську гордо ввійшли
Галицьке військо й волинські полки.
Став проти них із раттю в залізі
Бруно – магістр суворий і грізний:
«Бійтесь, слов’яни! Наші списи
Знищать слабенькі ваші полки!»
Довго тривала битва гаряча,
Та все ж усміхнулась Данилу удача
Рицарське військо розбите до скону,
Бруно до руського втрапив полону.
Радіють Підляшшя, і Галич, й Волинь:
Звільнено гордий Дорогичин .
Впиши, літописцю, в свої сторінки
Руськую славу - хай гримить на віки!
Івано-Франківськ
листопад 2009р. – січень 2010р.
Примітка: йдеться про розгром військом Галицько-Волинського князя Данила Романовича в березні 1237 р. (за іншими версіями 1236р.) заснованого в кінці 12-го ст. т.зв. Добжинського ордену, який на той час був державою Великого Ордену Тевтонського.
