Зимовим ранком гарним, мов казковим,
Дерева наче в срібло одяглись.
Наповнююсь я щастям невимовним,
І все в мені співає, як колись.
А нещодавно було тоскно, нудно,
Що відлітають ген швидкі роки,
І на душі буває важко, сумно,
Коли втрачаєм друзів назавжди.
Знов замете зима сніжком пухнастим
Залишені ще восени сліди,
Щоб килимом сяйливим та іскрястим,
Яскраво-білим милувались ми.
Та знаю: все в цім світі має слід,
Засіймо слід свій добрими ділами,
Нащадки щоб через багато літ
Нас згадували та пишались нами.
