Ось зустрічі хвилина йде остання
І він її цілує,як привик...
А я тепер не вірю у кохання,
Я зовсім інший,єретик...
Дідусь бабусю обнімає зрання,
Хоч сам уже приперся на патик,
А я тепер не вірю у кохання,
Я зовсім інший,єретик...
І першокласник в відповідь на заптання,
Тій,котру любить,показав язик...
А я тепер не вірю у кохання,
Я зовсім інший,єретик...
І ось вона плекає сподівання,
А він бузжалісно за рогом зник...
А вона плаче...Ну і де оте кохання?
Я є і далі буду єретик...
