Я пишу від душі,
Може, надто відверто,
Може, в когось холодним відіб'ється жестом
Моя радість і біль,
Серця стомлені рани,
Мої ноти тепла і хвилини кохання.
А хтось скаже так грубо: нісенітниця, сором.
Але я не зважаю, на любов сподіваюсь.
Я пишу через день, через тиждень, чи два.
Дехто пише щодня, але я не така.
Важко з розуму скласти потік почуття.
А воно - моя кров, моя суть і єство,
Повертаюся знов до паперу свого.
Люди різні на світі, і критичні, й суворі.
І, можливо, вони не зрозуміють ніколи
Моїх слів відчайдушних,
Моїх слів променистих,
Мою постать завжди обминатимуть злісно.
Я не буду писати тільки те, що приємно,
І не стану брехати та завжди бути чемною,
Вибач, любий читач, що така, яка є,
Я пишу від душі, в ній - життя все моє.
