Все почалось влітку,одного,як їй здавалось,дивного дня.Знайомий привів її у свою компанію,де було багато хлопців і вона почувала себе ніяково.
В той день вона познайомилась з двома...з одним - почала зустрічатись,з іншим-дуже потоваришувала.Здавалось нічого дивного,але саме той день перевернув її погляди на дружбу.Через деякий час з першим вона розійшлась,але другий був завжди поруч та підтримував її.Вони часто бачились,спілкувались,ділились секретами та довіряли одне одному.Вона розповідала йому про своїх хлопців і жалілась,що не може бути одна,він же шукав серйозних стосунків і жартома казав їй,щоб та була з ним.Вона несерйозно відносилась до нього,але згодом почала помічати його дивний погляд,прислухатися до його слів та відчувати його дотик...Він невпевнено та обережно брав її руку на лічені секунди і швидко відпускав,ніби боявся що вона не зрозуміє.Він міцно обіймав її,ніби прощаючись і казав що їй не потрібен той чи інший юнак,так як він не її.З кожним днем їй ставало ніяково,вона відносилась до нього як до друга,але всі його дії та слова ламали її уяву про їх дружбу.Вона помічала за собою,що сумувала за ним,думала про нього,та ображалась коли він не дзвонив.Їй подобалась його присутність,але вона ненавиділа те що в нього багато подруг.
Все було якось таємно,якось незвично,водночас вони були друзями і парою,але жоден з них не міг сказати що з ним відбувається насправді.
На день Святого Валентина,вони були разом і він все ж таки сказав їй,що не може без неї,сказав,що кохає її.І тоді вона зрозуміла,що саме він-той кого вона так шукала,той,кого чекала.Він став для неї єдиним...Вона ж,єдиною для нього...
