Аромат гіркий рожевих хризантем
Вірветься в душу непроханим гостем,
Розбудить в серці потаємний щем,
І раптом зрозумієш - знову осінь.
Багряним листом вкрились клени -
Ті, що повздовж самотнього шосе.
Так, осінь - ти прийшла по мене,
Розплатою будеш мені за все.
Не дасть тепла жовтневе сонце,
Та димом пахне листя у тополі.
Метелик б*ється у моє віконце,
І смуток уповза в життя поволі.
Я так вже звиклась з самотою,
Ми з нею - рідні сестри-близнюки.
Кому потрібна я з своєю правотою?
Занадто горда я, а треба- навпаки.
Наперекір всьому продовжую писати
Контрольні з непотрібних тем,
І ці вірші свої читати
Букету із рожевих хризантем.
І знову аромат цих пізніх квітів
Вірветься в душу непроханим гостем.
Якщо не буває щастя на світі,
То в ньому буває принаймні осінь.
жовтень 2006
"Кому потрібна я з своєю правотою?
Занадто горда я, а треба- навпаки.
Наперекір всьому продовжую писати"
Близьке мені.. і гарно написано! Але думаю, все добре і справедливе все-таки правдиве, і ми праві, і крім осені, рано чи пізно мусить прийти щастя!
demiren відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
щастя мусить бути, інакше не знаю, чи варто й жити. Дякую, що читаєте.
Але думаю, все добре і справедливе все-таки правдиве, і ми праві, і крім осені, рано чи пізно мусить прийти щастя! 
і за виявлене помилку теж 
