Я люблю Вакарчука,
Ще й тому, що він зі Львова.
Слухаю його пісні
Знову й знову, знову й знову.
Слухаю про друга я,
Зразу згадую про тебе,
Слухаю про „відпусти”,
Про дорогу і про небо.
Ті слова про ”відпусти”
Гострим болем серце крають,
Він благає – відпусти,
Може й ти того благаєш.
Відпустить? Ну, що ж, лети,
Вільним будь, як пташка Божа.
Не сумуй, щасливим будь,
Відпущу, тримать не можу.
Що ж до мене, знову я
Визнаю свою поразку,
Гру в любов програла я,
Переможець – ти, будь ласка.
Відпустив свою любов,
Я зів’яну, наче квітка.
Бо без неї вже життя -
Біль і сум, і це вже прикро.