Серце проситься в твої руки
Приручила вовче щеня
Ти єдина не побачиш, не побачиш мої зуби.
Я сховаюсь від зажури,
В туги порозуміння не спрошу.
Я зроблю свій обрій чистим.
Боже, не давай мені віску,
Дух в мені ще є не тісний.
Я покличу лиш його пісню.
Я весь вийшов в море чисте,
А стежинок там нема.
Мені знайде берег течія.
Я не ситий, та напився
І чекав, що берег чистий,-
Очерет густий підвівся.
Не тягни мене на нього,
Відпусти, благаю мила.
Я ж віддав тобі свої крила.
Я втопитись на підході,
не для цього я з'явився.
Не для цього в глибокім небі темно,
А воно тобі насниться.
Ти побачиш, обов'язково знайдеш,
Ти повір, що світла в світі нашім більше.
В минулім вчора, так просила,
А в цьому - тобі пощастило.
Хтозна, що буде втому завтра.
Ти знайдеш, ти цього варта.
Починай, давно хотіла.
Окропив: свята можливість,
Бо кохання, то не сміливість,
Бо кохання вище зможе,-
Захопивши переможе..
wolfpip відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Головне- щоб не спекулювали єдинні, бо важко, важко шлях вказати у галявину над небом прозорим під примусом святості кохання, особливо, якщо ти Сірко, не використовуючи зуби в якості примусу, бо ж кохання веде по тонким струнам душ обраних, без усвідомлення,- і мелодія у кожного різна...