Анапест чи амфібрахій?
Дактиль,ямб,хорей хто зна?
Нашу творчість хтось під рамки
підвести так бажа.
Душа поета – вільна птаха.
Її так важко зупинить.
Чи знав отой бідолаха,
Про що ми думаєм в ту мить?
Коли творіння в нас виходить,
Коли та ручка чи перо
слова прекраснії виводить,
які відшукати так важко.
Не зна ніхто, не знаю й я,
бо у цю мить, не я, хтось інший,
в думки шле мені слова.
А може це,те дивне марення.
А може це і є талант?
Почути те,що не зна ніхто.
Побачить в думці ці слова.
Душа поета – вільна птаха.
Її так важко зупинить.
Чи знав отой бідолаха,
Про що він думав у цю мить?
Про сон,про річку чи про море.
Про все на світі ці слова.
Та лиш один з-поміж сотні,
Справжню суть зумів пізнать.
