Тебе гнобили, грізно катували,
Під ноги кидали сплюндроване життя,
Терновими вінками обвінчали,
Надію відібрали в майбуття
Жорстоке гасло: душу розіп’яти
І серце круку дати на обід,
Щоб не змогла ніколи більше встати,
Щоб не залишила й маленький навіть слід.
Та ти не впала, вибралась з неволі,
І не брехня Тарасові слова,
Хоч й скуштувала нелюдської долі
Сьогодні ж волею наповнилась земля.
Тебе продали, мов Христа Іуда,
Не знала правди й милості повік.
Та все минуло, радість! Сталось чудо,
Осіннім вітром відігнало горя лік.
Буяє степ, колоситься пшениця,
В дорогу кличе синя далечінь,
Там пісня мами, батькова криниця,
Калини кущ, дитинства чутно дзвін.
І благодать, що йде з самого неба,
Минули суму й відчаю часи.
Світле майбутнє хилиться до тебе,
Іди назустріч, мчи до нього, мчи!!!
Чудово, Яно! 
