В мені вмирає маленький Гітлер 3,
Купили примусово-добровільно лотерею,
Скоріше покриття ти захисне зітри,
Щоб подивитись за яку вмиратимеш ідею.
Оце так таланить, оце так друзі фарт,
Ви не повірите, я виграю нові кайданки!
Моєї долі знову невеселий жарт,
Як кажуть: влітку треба готувати санки.
А я не знаю, зрозуміє хтось іще чи ні
Моє послання кріпакам, Urbi et orbi.
Я також бовтаючись, йду в цьому лайні,
Із сухарів лишилися лиш крихти в торбі.
Юрко не той уже, ви пам’ятаєте було раніше,
Майже за кожен рік у школі мав похвальний лист,
А зараз що, плюється на папері віршем?
Нічого особливого, який тут в біса хист.
Ой треба, треба, мабуть не прийшов ще просто час,
Бог випробовує мене хоч і не любить.
З чужих рук щастя берете, я в цьому пас,
Своє придумаю і кожен мого щастя купить.
Дивіться у долоні ці, вдиха повітря ніс,
Ви плескаєте, бо сусідо плескає щосили;
І співчуваєте несправжності пролитих ними сліз,
Мовчали ви коли через дорогу били.
А хтось, це ж модно: зараз всі такі як всі,
Злетіти високо до сонця понад хмари,
Та в літака цього нема зовсім шасі,
Розтопиться весь віск і упадуть Ікари.
З землі вже не піднятися з колін,
Живемо й гострих відчуттів стає замало,
І на душі все більше нових мозолів,
Існуємо життя під дудку і чуже лекало.
Я й тільки я повірю сам собі,
А ви напужилися і такі бундючні,
Колись порве вас від отих бобів,
Зібрались на ослячій парті усі учні.
Давайте! Голосніше кричіть що він дурний,
Тикайте в нього своїми пальцями:
Він не такий як ми, він не такий!
Своїм ключем хоче відкрити всі на світі брами.
18-19.08.2010
