Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Лариса Іллюк: * ("Ти відчуваєш час…") - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Д З В О Н А Р, 10.12.2010 - 16:26
Ну що ж, це Ваша справа. Пам'ятайте, що головним мірилом творчості є читач.І поміняйте на своїй титульній сторінці вирази на рахунок критики. Творчих Вам успіхів. Лариса Іллюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Звичайно, мірилом, хоч і не абсолютним, є читач. Абсолютного мірила взагалі не існує. Все відносне... А критику сприймаю - конструктивну. Ваша ж пропонує мені повну деструкцію мною замисленого...
Д З В О Н А Р, 10.12.2010 - 15:55
.Давайте більш уважно:І я − у колі роздоріж − Які роздоріжя, коли оприділились - До раю. Чому вмовляєте себе - не квилити, не скиглити - Ви ж оприділились! Дальше закінчився Ваш творчий шлях: коли відбувся мій останній вірш. Що це?.. Не вяжуться кінці з кінцями. А я Вам показав, як це з'єднати в одне ціле. А можна і по-другому.. Я думаю Ви мене зрозуміли. Лариса Іллюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
тут вибудовується саме така семантична пастка, яку я й задумувала, а Ви мені пропонуєте звести усе в лінійну структуру... Мій світ багатовимірний, принаймні не плаский, хоча й досить виважений, визначений... Повторюся ще раз - шлях відбувся уже із першим кроком того, хто по ньому йде. Питання в тому - де ж, наразі, той, хто йде - на тому шляху? Я не приймаю Вашу лінійність, Ви вже вибачте...
Д З В О Н А Р, 10.12.2010 - 14:30
Інтересний вірш. Зрілі думки... А якщо так: І я − у колі роздоріж - ДО ПЕКЛА?.. Раю!.. Не квилити. Не скиглити. Я знаю, ЩО ЦЕ МІЙ НЕ останній вірш. Лариса Іллюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якщо так - втратиться основна думка... Мені, до речі, уже закидали, що то про смерть... Ні, то про шлях. Шлях, котрий уже відбувся - першим кроком, який ти по ньому зробив. Шлях, котрий веде до раю - можливо, навіть, манівцями - через пекло... До речі, в останній редакції цього вірша залишилися тільки останні рядки - так народилася моя найвдаліша, на цей момент, мініатюра... Лариса Іллюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну... так і є! Це, напевно, єдине, що ніколи не зникало із мого життя - любов до літератури. Як до, власне, творення, так і до читання.
Лариса Іллюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я - усе потрохи, що мені цікаво... як такого фаху не маю... у свій час закинула університет, а потім і не мала змоги повернутись... Професій - маса, я універсал широкого профілю правда, здобуваю все у процесі... P. S. Цікаво, що спонукало до такого питання? golod00x, 02.12.2010 - 19:06
Та, мы с ней через ночь целуемся. Нужно - по поводу Вас перетрём, шоб отвяла.
Лариса Іллюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та я с ней дружу... мы попутчики...
golod00x, 02.12.2010 - 14:39
Не, "Вау" - американизм. Мы и на нашем... Скажем, "Будьмо, геї!", или "Невсеремось!". В общем, в малом объёме выразить сразу столько... Завидую.
Лариса Іллюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"отакої!"... Скажем, на нашем лучше уж "Овва!". Пробую на зуб малые формы...А тема - моя, исконноострая, когда нос в нос столкнулась я с Безносою... |
|
|