Як важко жити, коли ще не почавши якусь справу, уже малюєш в уяві її нищівний провал. Тотальна невпевненість заполоняє мозок. Ти прагнеш дійти до вершини. До логічного і потрібного тобі результату. Ти робиш крок. І тут же сумніваєшся: "А може, не з тієї ноги?"
Міняєш ногу. І знову сумніваєшся: "А може, не в тому напрямку?"
Тупцяєш на місці, роззираючись. Пологий підйом уверх здається надійнішим, дарма, що втричі довший. Робиш декілька кроків уперед. І знову нерішуче роздумуєш: "А чи не занадто віддаляє мене цей маршрут від вершини?"
Знову тупцяєш, розважливо видивляючись бодай ознаки власної правоти. Вершина збоку - тобі здається цього достатньо для повернення. Після численних сумнівів, усіх за і проти, ти повертаєшся.
Робиш декілька кроків вверх по найближчій, проте найважчій дорозі. І зразу сумніваєшся: "А чи вистачить сили для такого складного підйому?" Подумавши, вирішуєш, що ні.
Спускаєшся. Дивишся на попередній згористий підйом. Вирішуєш, що вже пізно починати - усе одно не встигнеш.
Зупиняєшся.
Знімаєш баул.
Востаннє глянувши на вершину, дістаєш лопату і починаєш рити могилу власній впевненості. Сумніваючись, чи встигнеш.
Чи впораєшся.
"Не сумнівайся, впораєшся!" - рано чи пізно скажеш ти собі. А на якому етапі?
Вирішуй сам.
/вечірні роздуми на південно-східному схилі Мангуп-Кале 2003р/
Прочитала з задоволенням, бо саме зараз заплуталася в сумнівах і так не хочеться копати могилу ще не зробленному.
Лариса Іллюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дай Бог натхнення і усвідомлення, що завжди знайдуться сили, навіть, коли здається, що нема і краплини сили - бо ж воно того варте... Кажуть, життя не посилає випробувань, як ми не здатні здолати.
Воно того варте.
ооооооо! таке глобальне дослідження сумнівів!..... але тут ще не все, ще не всі півтони. почалося ніби з метафізики (не з тієї ноги) - але що до цієї думки привело? що було на початку? досвід попередніх несходжень?
і чому вагання на тему чи правильно вибрала стежку приводять до риття могили? там ще щось було, - ручаюся... але тема дуже цікава, молодець. натхненнячка!
Лариса Іллюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Корінь цих роздумів - у парі висловів: "Ще рано!" - "Вже пізно..." А хто ж може визначити межу між ними, як не ми самі? А могила - це ж образно...
