Твої очі, твої руки...
Й безкінечні ці розлуки,
Що лиш тугу залишають,
А серця усе ж бажають...
Лиш бажають відчувати!
Щиро й віддано кохати!
І життя стане прекрасним:
Чорне - білим, темне - ясним.
Як же хочеться відчути
Ніжність дотику і руки,
Що так міцно обіймають!
Й в унісон серця співають.
Я погляну. І розтану.
Добра буду, не погана,
Бо лиш ти все відчуваєш
І теплом так зігріваєш.
Про буденність забуваю,
Все на світі залишаю,
Коли поруч ти зімною.
Захворіла я тобою...
Біля тебе я щаслива
Й відчуваю, що єдина.
Почуття свої залишу...
Й поцілунком ніжним втішу...