Убив депресію, уже дві пляшки пива,
Раніше пам’ятаю ставало і одної,
Емоції дощем, з очей солона злива,
Невже я алкоголік? Що я накоїв!
Та ні, не може цього зі мною бути,
Я маю на небі написану зовсім іншу долю,
То будуть спиватися якісь чужі люди,
А борці за волю, як відомо, не вживають алкоголю!
Борці за волю, так, хоч я тут був поряд,
Проходив там ненароком і спинився трохи,
Рікою смуток лився до моря горя,
А я і далі пропиваю свої найкращі роки.
Кроками по дорозі у кінці де світло тунелю,
Може й там, хоч буде за пізно і протверезію,
Усі найкращі борці за волю рано помирають за ідею,
І дітям в спадок залишають лише мрію.
13.01.2011