А Слава – заповідь моя…
Т.Г.Шевченко
Вкраїно-Русь, Пелазгіє, Аратто…
Імен твоїх священний оберіг…
Коли здіймешся ти, щоби зорати
Збур’яненої Долі переліг?
Коли на тім широкім перелозі,
Просотаному кровію дідів,
Учиниш ти під буревії й грози
До волі спраглий і стійкий засів?
Щоб листом той засів зазеленився,
Заколосив тужаво повен сил,
Щоб віковим корінням пробудився,
І був стійким в легкі й тяжкі часи.
Щоби зійшлися під Данила стяги
Сини і доньки разом, як один,
І , надихнувшись порухом звитяги,
Козацькі чайки зринули з глибин.
Щоби згадали Заповіт Шевченка
І Переяслав розірвав ярмо,
Щоби ми Січчю здійнялись за Неньку,
Тоді у Славі всі й заживемо!
квітень 2007р
