Кохай мене усе своє життя!
Кохай мене до стогону й нестями,
Бо нам не буде в небі каяття!
Кохай мене душею і вустами...
Цінуй мене й на спотичці доріг
За всі до тебе стоптані стежини.
Не забувай ніколи наш поріг,
І мої очі - ягідки ожини.
Плекай мій світ, і з дотиком руки
Забудеш ти про вранішню утому,
І не зів'януть в ніжності квітки,
Що навесні розквітли біля дому!
Цілуй мене жадано й досхочу,
Лікуй мене словами незрадливими.
Я ж задля тебе в небо полечу,
І повернусь, щоб ми були щасливими!
Шануй мене у вихорі життя:
В сльозах, в коханні, в розпачі й надії.
Не допусти, щоб впали в небуття
Твої слова й мої дівочі мрії!
Кохай мене, і ляже світ до ніг,
Цілуй мене жаданими вустами,
Допоки сивими курсивами доріг
З ключем птахів залишим слід під небесами...
а не так 
