У чому суть і возз’єднання? Які шляхи розчарування?
У чому щастя полягає, таке, що серденько не крає?
Як бути нам в новому часі, не загубитись в сірій масі?
Знайти покликання, духовність, той вірний шлях, його тактовність?!
І мати вибір кожен раз, що захистить надійно нас.
Від буревісників фальшивих, що в очі кидаються милі.
Вони колишуть нас словами, майбутнє стелять нам зірками.
На зламі двох тисячоліть родили, й хочуть нас змінить.
Але, чому ми віри тим, хто в очі нам впускає дим?
Міраж, пустелі і зітхання – ось це є шлях розчарування…
Позасихали навіть трави, безбарвний світ вже без забави.
І сходить сонце тут не хочу, а спить на сході в темній ночі.
Та, досить, ми є покоління! Ми – двадцять першого насіння,
століття, що не має меж – ми прагнем стиглого і «фреш»!
І непокірні, часто злі, ми засинаємо у млі.
Там довго думаєм, страждаєм, і навіть часто помираєм…
Та не фізично, а морально: проблеми робимо глобальні.
Але нас мають розуміти, ми те насіння – ваші діти.
І ось наш лозунг – це є воля, беззаперечна наша доля!
І наші мрії у реальність, оце життя – це неформальність!
У цьому суть і возз’єднання, бо вже набридло нам кохання.
Ми креативні, досить грізні,
І тільки в снах, чомусь ми різні?!
