Коли торкнеться радість серця,
така проста, така відверта…
Сьогодні березень лютує...
і в душу снігом дує-дує...
і замітає весні очі...
щоб довші, знову, стали ночі...
Усе живе давно в чеканні...
сумує, тужить у мовчанні...
Вже квіти хочуть проростати...
і люди в пахощах кохати...)))
Страждати, мріяти і воскресати
від сну і холоду, та не мовчати,
коли торкнеться радість серця,
така проста, така відверта.
До сходу мої очі зранку,
дивлюся небо за сніданком:
заплаче знов холодними дощами,
чи спокушу весну віршами?
Бо там раптово прийде літо,
знов будем холодку хотіти...
і згадувати прохолоду,
шукати льоду насолоду...
Л. у співавторстві з О.Г.
Дякую... 
