Впало яблуко в руку,
а в келих – краплинка одчаю,
Не задмухуй вогонь,
а напийся і стань ним хмільна.
У долоні з дощем
ти виходиш з далекого раю...
Світ не збудеться яблук,
а лози – терпкого вина,
Буде вдосталь землі,
й того неба – од краю до краю,
І кохання, й пісень,
тільки що ж ти немов нежива?
У напнутому луці
вогонь мене міцно тримає…
– Відпусти мене, світе,
зрадливо тремтить тятива.
– Не відпущу – в вино
домішалася крапля отрути,
Здичавілі дерева
кислицями буйно цвітуть...
– Відпусти мене, раю, –
не можу про тебе забути,
Чи вже краще спали,
і вогнем поверни мою суть.
________________________________________
не збудеться – не позбудеться, одчай – відчай,
se scientiam, лат. – самопізнання.
гарно)
лише наголос у слові "відпущу" спантеличує. він правильний?
olya lakhotsky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сашко, не знаю, де це можна було б перевірити. Але я сподіваюся, що так теж можна казати, бо я використовую в нормальній мові тільки такий наголос (відпущУ) - більше східняцьке)) Багато українських слів мають по два наголоси, то, можливо, це теж.
"Не задмухуй вогонь,
а напийся і стань ним хмільна."
"Світ не збудеться яблук,
а лози – терпкого вина, "
"– Не відпущу – в вино
домішалася крапля отрути,
Здичавілі дерева
кислицями буйно цвітуть..."
почав було виписувати фрази, які найбільш припали мені, але потім зрозумів, що сама ідея марна, прийдеться прост овесь Твій вірш скопіювати
olya lakhotsky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Тарасе!
сьогодні побачила, що в тебе День народження і не можу надивуватися - 16 квітня народився і мій дуже гарний друг, з яким ми вже дружимо більше десятка років - квітень щедрий на гарних людей.
Благословення тобі і йому!