Я лицарем стану залізної плоті,
Із срібним мечем та багаттям в душі.
Хмариною білою в синім польоті,
Краплиною крові в осіннім дощі.
Я стану зозулею час рахувати,
Напевно, останньою „жінкою-вамп”,
Я вип’ю з долоні твоєї дві краплі,
Із серця зніму одинокості штамп.
А після, коли перехочеться жити,
Запалю багаття життєвих доріг,
Нестерпно чолом перепони розбиті,
Що стерти молитвою ти допоміг.
