Нехай усі дороги не ведуть у рай,
Лише б одна із них, і я на неї стану,
І серце у руках, його для себе забирай,
Не треба зовсім чути у душі маленьку рану.
Побільше ж слів і менше тихого життя,
Що хтось живе, а я лиш тільки намагаюсь,
Ламаю і складаю я до купи різні почуття,
Іду вперед і у наступну мить уже вертаюсь.
На завтра буде новий день, а зараз я лишився тут,
Дивіться знову зорі запалило синє небо,
Засвідчило з майбутнього прийти мені на суд,
Хоча не той я свідок і нікому це не треба.
Так просто можна скласти те чого завжди хотів,
А що я не бажаю то того напевно і не буде,
Щось незвичайне написалося з звичайних моїх слів,
Я пам’ятаю, й обіцяю що у вічності ніколи не забуду.
11.11.11
