Цей вірш не прочитають,
Читаючи в рядках слова і їхню суть,
Лише напіввідкритими очима промайнуть,
Ці погляди які на завтра забувають.
Не знаючи життя й всі інші тисячі життів,
Перетинаючись минуле із майбутнім,
І поглядом здається тим єдиним незабутнім,
Просто не стане щоб сказати більше слів.
Й нехай давно зі снів ми починали свої мрії,
На крилах в небі полетіли в далечінь,
Ми були пам'яттю й зникали з поколінь,
Так і залишили ці нерозгадані надії.
І тільки в вірі ми знайшли уже собі вогонь,
Подивляться учителі і скажуть що усе не те,
Ми грішники які дивились на святе,
І заберуть це світло привітаннями долонь.
23.11.2012
