Можливо те, що я напишу, колись до когось та дійде,
Може хтось в шум, а може в тишу, мої вірші до рук візьме.
Скаже по правді:,, Гарно пише, від нього цього, не чекав,”
Або насупившись, промовить:,,Дарма свій час він витрачав.”
Та я від цього не зрадію і не засмучуся, повір,
Бо я писав це щирим серцем,хочеш в це вір, хочеш не вір.
В свої вірші вкладав я душу, їх я лілеяв, як дитя,
Писав як міг, признатись мушу, бо брав це все, з свого життя.
Щоб щось писати, треба вміти, любити землю і лани,
Карпатські гори, Чорне море,безхмарне небо, степ, сади.
І рідну неньку- Україну, бо де ще в світі така є І мову ніжну соловїну, бо це все рідне, це моє.
За свій талант я вдячний Богу, рідним батькам, своїй рідні, Й за це вклонитися я хочу, Їм низько-низько до Землі...
ID:
296243
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 27.11.2011 09:24:29
© дата внесення змiн: 27.11.2011 09:24:29
автор: ІВАН КУШНІР
Вкажіть причину вашої скарги
|
