Я народився там де синє небо,
ДЕ СТИГЛИЙ КОЛОС ЗОЛОТОМ СІЯ,
ДЕ У НІЧЛАВІ КОСИ МИЮТЬ ВЕРБИ,
ЛУНАЄ ДЗВІНКО ПІСНЯ СОЛОВЯ.
В КРАЮ ПОДІЛЬСЬКІМ, МИЛІМ І КАЗКОВІМ,
КРАСИ ТАКОЇ В СВІТІ НЕ ЗНАЙТИ,
Є КРОГУЛЕЦЬ,- СЕЛО МОЄ ЧУДОВЕ,
ДО НЬОГО МРІЮ З ДАЛЕЧІ ПРИЙТИ.
ВКЛОНИТИСЬ НИЗЬКО БАТЬКІВСЬКІЙ ХАТИНІ,
ОБНЯТИ ВИШНЮ, ЩО ТАК ЗАЦВІЛА
ЗІБРАТИ ДРУЗІВ, ЇХ ТАК МАЛО НИНІ ,
НА ЖАЛЬ... Й МАТУСІ РІДНОЇ НЕМА,
УБРАТИСЬ В ЧИСТУ БІЛУ ВИШИВАНКУ,
ДО ЦЕРКВИЦІ СТАРЕНЬКОЇ ВВІЙТИ,
І У ВЕЛИКДЕНЬ, У НЕДІЛЮ , ЗРАНКУ,
ХРИСТОС ВОСКРЕ ПОЧУТИ З МОЛИТВИ.
ЗГАДАТИ ПІСНЮ, ЩО ВИСОКО В НЕБІ,
КУРЛИЧУТЬ ТАК ГРАЙЛИВО ЖУРАВЛІ,
Я ЗНАЮ, ВОНИ ВЕРНУТЬСЯ ДО СЕБЕ,
ДО РІДНОЇ ПОДІЛЬСЬКОЇ ЗЕМЛІ.
А Я НЕ ЗНАЮ... КОЛИ ПОВЕРНУСЯ,
НА СКРОНЯХ ВЖЕ СРІБЛИТЬСЯ СИВИНА
НАВКЛІНЦІ СТАНУ, БОГУ ПОМОЛЮСЯ.
ЗА РІДНИЙ КРАЙ, ДЕ МОЯ СТОРОНА!!!
НЕ МОЖУ ЗВИКНУТИ ДО ДУМКИ, ЩО БАТЬКІВ НЕМАЄ, ЦЯ ДУМКА МОЄ СЕРЦЕ ЧАСТО КРАЄ
І ХАТА РІДНА НОЧАМИ СНИТЬСЯ, КАЛИНИ КУЩ БІЛЯ КРИНИЦІ, А НА ПОРОЗІ МОЯ НЕНЬКА - УМІХНЕНА Й РІДНЕНЬКА...