Збігає ніч, мов біле молоко -
з розпечених долонь: тече додолу..
Тремтить сльозою студінь у вікно -
мигтіння свіч схилилося до столу…
По краплі тане спогад-силует
і воском оживає на папері –
малює Твій застуджений портрет
з очима незимових, теплих прерій…
Втікає ніч на вафельні дахи…
Я там у сні блукатиму до ранку,
А ти зерном гоститимеш з руки
довірливу, замріяну вільшанку…
_________
* Вільшанка – (малинівка, така назва вживається в російській мові)найближча родичка соловейка і дроздів, найкращих солістів наших лісових ландшафтів. Співочі здібності у неї не менші, хоча піснею вона відрізняється від своїх знаменитих родичів. Дуже активно співає в густих сутінках, а інколи і серед ночі при повному місяці. Схильність співати на вечірніх і ранкових зорях стала причиною того, що пташка отримала свою третю досить відому назву – зорянка.
Так образно і так суттєво, бо те, що сховане в душі, завжди виливається на аркуш паперу- ноти смутку, що звучать пташиним співом, щем, вічні пошуки й недоспані ночі на кінчику пера Гарний вірш
Окрилена відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарний вірш 
дякую 
