Ти звикла жити щастям і перед сном посміхатись,
бути неприступною немов забута стіна,
пам'ятати про те, що не варто ніколи боятись,
ти звикла бути світлою немов морська вода.
Ти звикла чути тишу і з теплом обійматись,
дивитись на годинник і чекати прихід весни,
опісля чого вишневими вустами посміхатись,
і лагідною думкою летіти у приємні сни.
Криниця з бажаннями ніколи не буде пустою,
мрії серед світла, сонце серед зими,
гріє і пестить, ти вважаєш весну живою,
і чекаєш її десь у берега річки Десни.
Ти звикла жити щастям і перед сном посміхатись,
любити бути справжньою, не думати про біль,
який руйнує те, що так звикла чекати,
ти звикла бути світлою і ставити перед собою ціль.
