Не сплю в "Зозульці "ранок знаю , вже за вікном , я відчуваю ,
Частинка вчора наче мить , назустріч колії біжить .
О , боже мій в якому краї , Ще є така світлинка раю .
Де Мавки з Лесиних чудес , Приходять досі і з небес .
Лечу додому манівцями ,За нею скучив до безтями .
Біжу до хати й Мами лину , Щоб спити радощів краплину .
Під тином милі маргаритки . Відкрили очки , як сирітки .
До них схилилася на пліт , Чекає Мама край воріт .
Без крил піднявся до небес , Немов в дитинстві я воскрес .
Десь тут ховався чарівник до Мами з ранку у квітник .
Чекають мальви і клени , край поля ясен і льони .
Чекають бусли у горі , Моєї Мами вартові .
Ступлю і з приступки не вміло , Чогось серденько защеміло .
Сприйму грудьми красу німу , І тихо Матір обніму ...
Прости Матусю шалапуту , Образу може не забуту .
На стелі докори сумні , За очі сплакані в вікні .
Коли ждала , коли терпіла , Там де було уже не сила .
Літа пошарпані в вітрах , душею клала в вишивках .
Схиливши голову в поклоні , Візьму в жмені Твої долоні ,
Спасибі Богу , що Ти є , І ще зозуля накує .