Прийшла з гаю в килими , тай любов ,
Свята благословила , їх Покров .
Шила Тату сорочку я , тай хрестом ,
Серцем клала ниточки , в ній рядком .
На сервіроньках вишила , юних фей ,
Чудеса з нереальності , для дюдей .
На хустинці закохані , павичі ,
А в куточках закручені , паничі .
Метушня на покривалі , то Бджілки ,
Сіли вишні на гілочку , як дітки .
Сплелись нитки у в образі , тай з чудес ,
То перстом осінив їх Бог , і з небес .
Розлили узорами , в ній льони ,
Душу ніжну , трепетну , талани .
Заснув вечір чарований , в полотні ,
В самоцвітах купається , як у сні .
На долівці в доріженьці , весь квітник ,
Розстелив у світлиноньці , чарівник .
Всю зібрала красу Земну , у жмені ,
Щоб втілити в фантазії , неземні !
ID:
324416
Рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата надходження: 23.03.2012 15:11:06
© дата внесення змiн: 30.03.2012 10:44:44
автор: Дід Миколай
Вкажіть причину вашої скарги
|
