Враз замовкли акорди в мінорі :
Розтривожили душу мою .
Одинокая чаєчка в морі ,
Не закінчила пісню свою .
Зажурились роки посивілі .
Постарілий в задумі стою .
Через , літа - заметілі ,
Вдома хочу проснутись , в раю .
Хіба вміють в чуЖині співати ,
Так , як птахи заводять в маю :
Щоб гарячі стрижалі дістати ,
Чистоти їй забракло , жалю .
Повернуся , оглянусь , всміхнуся ,
Ну чому , я себе так корю :
Деб не бУло , і як , не скорюся ,
Крил своїх , ще міцних , не спалю .
Там в затишку , де рідная мати ,
У моїм черемховім краю ,
Мене вчила за обрій літати :
Соловейка стрічати в гаю .
Щоб стрижалі і з неба дістати .
Я своєму дружкові велю .
Мені часточку серця віддати .
Своюж Душу йому віділлю .
Та щоб знову струну не порвати .
Я з футляра баян дістаю ...
Всю Волинь , там де друзі , і мати ,
У любові своїй , потоплю !