Наснилась батьківська оселя
Така білесенька, весела,
Матуся в ситцевій хустині,
Очі, як волошки сині.
Татусь клопочеться в дворі,
Майструє возика мені,
А брат з сестрою на ту пору,
Женуть вже череду додому.
Життям своїм село живе,
Тут рідне серцю все моє.
Люба хатина, райський куток,
Щасливих зграйка діточок,
Які босоніж біжать по росах,
Стрічечки червоні майорять у косах.
Берізка люба, як матуся,
До неї щиро так горнуся.
Життям щасливим живе хатина,
А в ній моя люба родина.
Тішусь, і від радості, аж плачу,
Та в сні я рай той лише бачу.
Самотня залишилась хата,
Немає неньки, немає тата.
Біль душу рве, а серце плаче,
Не може бути вже інакше.
Не повернути вже назад,
Заквітчаний весняний сад.
Тепло матусиного серця,
Ті очі мов би два озерця.
