К оли ніч заглядала у кожне в будинку вікно
І шукала в них тіні когось, хто так схожий на тебе
Ш елестів вітер листям, й про тебе розказував знов
К ішку, ту якій в світі цім більше нікого не треба
А годинник вперто ганяв свої стрілки по колу
Щ об скоріше до ранку, скоріше забути ту кішку
О дин він розумів, як твій муркіт впивався болем
Г рав на нервах мені, і заснуть не давав а ні трішки
У пиваючись кігтями в кров ти здирала спину
Л едь торкнувшись тебе я пірнаю у видохи-вдохи
Я к же так, знову сон що з ранковим туманом сплине?
Л ише слід на спині, все пектиме як совісті докір
А бсолютно усе я закреслю, сховаюсь в ковдру
С онця промені - вороги, кажуть що це лише сниться
А я вірю що ти... що ти повернЕшся і вкотре
М ені спину до крові, кошеня моє, кішка, киця
А ле ж марно мабуть думками такими втішаюсь
П окривало з очей, саме час вже іти на роботу
О холонути час, все одно ти в путь вирушаєш
С амовпевнено, гордо бо інший чекає вже котик
О дин день, одна ніч, та хіба хто рахує миті
Б ільше, менше - забула і стерла - так жити простіше
І гуляти собі - добре кішці красивій, ситій
(підкажіть - а чому я тепер почуваюсь як миша?)
MC_Yorick відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
от тут ти права як ніколи - і якщо чесно то вірш написався так як часто і пишуться акро - зміст залежав також і від перших літер - можливо тому і вийшла саме така історія
все таки скучилась за новими т воїми віршами 
з*їла вона тебе, твоя кішка
