Дві сестри , дві близнючки в батьків народилось ,
Першу Ніжністю , з рання батьки нарекли .
Ну а другу , вже ввечері Світоч назвали ,
Два струмки одночасно у світ потекли …
Довго й нарізно Доля по світу водила :
Під фініш додому обох привела .
Померли Батьки , вже своє відходили ,
Ще недавно Душа їх в цім світі була .
Дві сестри , як дві краплі , похожі обоє ,
Похресниці Долі : добро і ганьба .
Низько голову перша в коліна схилила ,
В повазі й пошані , як вічна журба .
Друга гордо незрячий свій погляд підняла ,
Каламуті очима по верху юрби .
Що життя , коли світ , перед нею схилявся ,
Нівелюючи гори , поля і горби .
Раптом впала на землю , сльоза бурштинова ,
У камінні холоднім , барвінок зацвів .
Світанкові гаї , соловями озвались ,
Смуток пам’яттю теплою , в серці розцвів .
Затремтіли в гордині покірно повіки ,
В камінні незрячім проснулася суть .
Невже в тому винен був Янус дволикий ,
Чи то в яку пору Батьки наречуть ..?
Аби не зявилОся слово це , ім’я ,
Хай живлять веселки , блаженні луги .
Колиж упаде , десь засмічене сім’я ,
Негайно нехай , переорють плуги .
НАДЗВИЧАЙНИЙ СЮЖЕТ , ВИКЛАД ДУМКИ. ЦІКАВО 
