Зустріла вчора внучка , коли прийшов в порозі .
Враз кинулась на груди , за шию обвила .
Спинило раптом подих , аж дід ступить не в змозі ,
Так притулилась кріпко , так щиро обняла .
З руки спорхнула птахом , ні милим пелюсточком .
Злетіла , як вюрочок , на вулицю дзвінком .
Вже дражниться на лузі , з дружком своїм Синочком :
Годує вже з бабусею , телятко молочком .
В саду защебетало , аж проясніло плесо ,
Озвалася за ставом , немов з небес луна .
Поглянь дідуню милий , ми маємо принцесу ,
Здаля її бабуленька ріднесенька гука .
Ой дяку Богу маю , - ми маєм янголятко ,
Як часто серце бється , як бється і стає .
Як жити хочу - жити , для вас мої курчатка ,
Нехай же Нам Зозулька , ще років накує .
Дякую Вам за те, що з Ваших віршів переливається в наші душі справжня, людська, проста, до болю зрозуміла думка, обрамлена віршами. Живіть і вчіть, Вам є що нам сказати!
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00