Ще б раз вдихнути твоє божевілля.
Лише раз поєднатись. На вік.
Нездійсненне, мрійливе похмілля,
Наш грайливий вальсопотік.
Прихилитись до твого безмежжя
Любові, ніжності, чарівноквіття.
Розквітлі маки - липня пожежа,
А для мене сонця суцвіття.
В обіймах міцних твоїх потопати,
Проживати солодкі хвилини,
У лоні твоєму навік засинати,
А в серці гарячім зігріти родину.
І нехай я для тебе комашка,
Чи, можливо, дрібненька тварина.
Без підтримки твоєї так важко...
Я люблю тебе, Батьківщино!
Ніка! Щось в Вас не все вяжеться... Зверху Ви пишете про мужчину і про бажання гарячого кохання,.. а закінчуєте почуттями до Вітчизни. Або Ви не подумавши з'єднали два різних вірша. Або вже й гріх подумати...
Ніка Мельник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Насправді, жодного слова про кохання чи чоловіків В жодній стрічці
На кілька місяців вистачить 
