У дощ нелегко заховатись, як здавалося б -
Він має здатність все призводити до хаосу.
І всі ті мухи і метелики, що внутрішні,
Від грому переховуватись змушені.
Їх неможливо відігріти лише кавою,
І теплих ковдр та кінофільмів теж замало.
Лиш волошкові або карі, чи зелені,
Обов"язково рідні, дуже теплі та веселі...
А як без них, то вже не дощ, а лиш із хмар вода:
Жовто-газетна, холодно-безмежна і пуста.
В ній наші болі і думки стікають ринвами...
Дощ не ховає людських сліз, він їх підтримує.
Дякую
