Сором’язливо очі підняла ,
І блиснув вогник щирий промовисто .
Солодким щемом груди пройняло ,
Десь в глибині на дні затисло .
Хай сипле дощик зорі чарівні ,
В твої жмені закоханим намистом .
Надінь їх зараз вже мені ,
Нехай іскриться вечір променисто .
Слів не потрібно помовчи ,
Промінням вечора проймися .
Поринь жадана в наші сни ,
Щоби вони в цю ніч збулися .
Й нехай співають цвіркуни ,
Лиш нам обом це так згодиться .
Аби спочить в обіймах провини :
Нехай нам гріх святий проститься .
То верби коси розплели :
Тому майбуть й зіркам не спиться .
Ми в РАю краплю побули ,
Опісля хай уже й не сниться !
Піднесено, ніжно та гарно! 
