Раз поміщик ще з постелі
Слугу свого погукав,
Й принести пучок редиски
Із городу, - наказав.
Слуга хутко обернувся,
Був слухняний прямо жах –
Миттю зробив те, що треба
І прибіг з пучком в руках.
Пан від злості геть сказився:
- Що ти, бовдуре, зробив?
Хто тебе, бузувіряко,
Так мені служити вчив.
Раз сказав «Нарви редиски!» -
Треба вирвать із землі,
Та помити, ще й нарізать
На шматочки, на малі,
Ще добавити сметани
І петрушки потрусить...!
Хіба тебе, дурню, й цього
Оце треба мені вчить?
Так той пан рознервувався,
Захворів, сердега, й зліг.
Знову слугу посилає,
Щоб по лікаря побіг.
Аж надвечір слуга ввійшов
І зробив такий доклад:
- Виконав я як ви вчили,
Розкажу вам все підряд.
Лікаря сюди покликав,
Ліки зразу теж купив,
По путі – труну замовив…
І затримавсь…
яму рив!
Олена Бондар (Бондаренко)